Десь у Плеромі тихо та огрійно...
Немає конкуренції, війни.
Там пахне портулак і жовте сіно.
Мотається і рветься сонценить...
Сидять вчорашні недруги у колі,
Попихкують, підкашлюють, гудуть.
Не треба амуніції та солі.
Вирішують: у чому ж смерті суть?
Так довго не приходить Мати Божа.
Так гірко, несусвітньо в далині.
Комп зависає... Щит на огорожі.
І ніде наловити щук, линів.
І кожному відкрилося дитяче.
І виходу немає у пітьму.
Плерома набрида – жовтогаряча.
Хоча – нарешті – просторо уму.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Пыль прошлого .... - Николай Зимин Приходят и уходят дни ,
Те , что полны то тьмой , то светом .
Где льются серые дожди
Слезами нашими и неба .
И пыль от стоптаных штиблет ,
Что износили наши ноги ,
Сме шавшись с пылью прошлых лет ,
Плывет по жизненной дороге .
И что нас ждет за тем углом ,
Судьбы крутым тем поворотом ,
Не знаем мы , но все о том
На небе все же знает кто – то ...
